|
|
|
Вітаємо МАРТОВИЦЬКОГО
Леоніда Максимовича із 60-річчям!
|
 Усе
своє свідоме життя Ви присвятили педагогіці й науці. Отримавши
диплом інженера в "машинці", Ви залишились вірним їй
до сьогодні. Студент, викладач, доцент, завідувач кафедри - такий
шлях характеризує Вас, Леоніде Максимовичу, як людину, закохану
в свою спеціальність, у свій університет.
Роки сумлінної праці в "машинці" - ЗДТУ - ЗНТУ допомогли
Вам поглибити свої знання й досвід, вдосконалити фах педагога
і вченого. Ви уміло поєднуєте майстерність викладача й керівника
колективу, наставника студентів і молодих колег. Вас знають, Леоніде
Максимовичу, як вимогливого й чутливого завідувача кафедри, обов'язкову,
чуйну людину, для якої справи колективу - власні справи. Чесність,
порядність, доброзичливість - кращі риси Вашого характеру, які
добре знані і колегами, і студентами. Тому поважають і шанують
Вас усі, з ким Ви спілкуєтесь, співпрацюєте.
Вам, Леоніде Максимовичу, притаманні якості справжнього інтелігента:
тонке відчуття прекрасного, бажання робити все гарно, зі смаком.
Щиросердно вітаючи Вас із 60-річчям, від усієї душі бажаємо Вам,
Леоніде Максимовичу, міцного здоров'я, нових успіхів у педагогічній
і науковій діяльності, родинного благополуччя, здійснення всіх
мрій і задумів! |
|
Ректорат
Профком
Колектив кафедри ДМ і ПТМ
|
ВЕЧІР
ПАМ'ЯТІ А.М. СИТНИКОВА
Минув рік відтоді,
як пішов від нас почесний професор ЗНТУ, директор обласної електроенергетичної
системи НЕК "Укренерго" Анатолій Михайлович Ситников.
У приміщенні Дніпроенерго 8 лютого відбувся вечір пам'яті. На
ньому були присутні керівники енергетичних підприємств, які працювали
разом із Ситніковим,керівники обласних організацій і фірм, серед
них - голова облдержадміністрації Є.Г. Карташов, заступник голови
облради Є.Г. Кабанов, президент обласної спілки промисловців і
підприємців "Потенціал" П.М. Ванат, а також ректор ЗНТУ
С.Б. Бєліков, декан ЕТФ В.П. Метельський та інші.
Поминальною молитвою відкрив вечір архієпископ Запорізький і Мелітопольський
Василій. З спогадами про А.М. Ситнікова виступили Є.Г. Карташов,
Є.Г. Кабанов, П.М. Ванат,С.Б. Бєліков, Д.Р. Носулько, заступник
директора системи НЕК "Укренерго" та інші.
Присутнім вручена книга про А.М. Ситникова "Большая душа",
написана Миколою Клименком та Іваном Лукашем. |
Проблеми,
що нас хвилюють
БУДЬМО ПИЛЬНИМИ!
Останнім часом все частіше звертаються до відділу охорони співробітники
і студенти нашого університету із заявами про викрадення особистих
речей або матеріальних цінностей. Зникають одяг, гроші, документи,
інструмент, апаратура - все, що "погано лежить". Співробітники
відділу охорони обходять корпуси і нерідко виявляють відчинені
двері службових приміщень, де немає нікого, їх, як мовиться, залишив
хтось на хвилину. Трапляються випадки, коли лабораторії з різною
апаратурою та обладнанням залишаються ввечері відритими: хтось
забув зачинити двері й замкнути їх.
Хто ж все-таки краде речі, апаратуру, дороге обладнання? Злодії,
які заходять разом зі студентами до університету, вештаються коридорами,
шукають здобич. Ходять такі хлопці, смикають двері. Якщо в приміщенні
хтось є, то запитують, начебто шукають когось або ще щось придумують.
А коли в приміщенні - нікого, то тягнуть все, що там є. Вештаються
всілякі реалізатори товарів теж з однією метою: поцупити щось,
збагатитися задурно.
Крадуть сумки, портфелі, одяг. Інколи такі хитруни заходять разом
з групою студентів до деканату чи кафедри, обступають викладача,
начебто вирішуючи якесь питання, а злодій діє в ці хвилини: бере
сумку чи гаманець у когось, ключі.
Злочинці особливо цікавляться комп'ютерною технікою, аудіо-відеоапаратурою.
Знають заздалегідь, де й що можна потягнути, де немає ніякого
контролю чи нагляду. Останнім часом чимало апаратури та коштовностей
зникло з приміщень корпусів ЗНТУ: комп'ютерів, шкіряних курток,
грошей. Невже ж не можна охороняти як слід приміщення, не залишати
незамкненими двері?
Буває, що деякі студенти намагаються провести до університету
знайомих, пронести власні комп'ютери, радіотехніку. Таким же способом
вони намагаються і винести їх з корпусів без дозволу відповідних
осіб.
Тривожать подібні факти безпечності, байдужості до власних і державних
речей, техніки. Послабла відповідальність на кафедрах і в деканатах
за збереження майна, техніки. Невже важко зачиняти й замикати
двері приміщень, не залишати відкритими приміщення? Невже ?...
Будьмо ж пильними завжди і в усьому!
Микола СЕМЕНЮК, начальник відділу охорони ЗНТУ
|
ПОВІСТЬ
ПРО СОЛДАТА
Вона вийшла
друком в одному із запорізьких видавництв й розповідає про рядового
солдата-сапера, а нині старшого викладача кафедри іноземних мов
Івана Гавриловича Денісова. З першого дня війни він взнав страхіття
раптового нападу гітлерівців на Брестську область, воював, як
міг, двічі потрапив у полон і тікав з концтаборів у Польщі й Норвегії.
Затим були випробування-перевірки на рідній землі: мовляв, чи
не ворог Іван, не зрадник. Це вже було у радянському таборі. Та
солдат вистояв, вижив, здобув вищу освіту, присвятивши все життя
викладанню іноземних мов у школах, у нашому університеті.
Незважаючи на солідний вік (80 років) Іван Гаврилович плідно працює,
як і раніше, займається науковими дослідженнями з мовознавства,
бере участь у міжнародних конференціях, пише наукові статті, друкується
у журналах за кордоном.
Автор документальної повісті "Рядовой по имени Иван"
Майя Ден дохідливо й цікаво розповіла про Івана Гавриловича Денісова,
показавши його як солдата, вченого, великого життєлюба. Книга
ілюстрована рідкісними фотографіями.
Влас. інф. |
Колонка
редактора
Студент має пишатися своїм званням
Не кожен юнак, не кожна дівчина має можливість навчатися у вищому
навчальному закладі, аби стати сучасним інженером чи магістром.
І коли тобі пощастило вступити до університету чи інституту, коли
на законних підставах отримав горде звання "студент",
то не ганьби його, а виправдовуй ділами своїми, тобто навчанням.
Саме так і чинить переважна більшість наших студентів, ким пишаються
кафедри, факультети, кому надають посвідчення відмінника навчання
чи почесного відмінника ЗНТУ. Чимало з них отримують стипендії
вченої ради, міськвиконкому, облдержадміністрації, а то й Президента
України, Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України.
Зимова екзаменаційна сесія, яка нещодавно завершилася, виявила,
хто є хто, об'єктивно оцінила знання кожного. Наприклад усі 25
студентів групи ФЕУ-2І8 успішно склали іспити й отримали оцінки
4 і 5. Кожен студент груп ЕТ-428, ТР-511 своєчасно вправився із
сесією, виявивши переконливі знання зі своїх предметів. І це цілком
нормально. Навчався семестр - значить, звітуй, доведи екзаменаторам:
недаремно витратив час.
На жаль, чимало студентів не змогли цього довести й лишилися боржниками.
Можна зрозуміти того, хто не всі предмети засвоїв добре і отримав
"трійку" або не склав іспит з першого заходу. Всяке
буває. Але ж як зрозуміти тих, хто взагалі нічого не знає й не
може довести протилежне викладачеві? Як зрозуміти тих, хто не
осилив жодного іспиту чи заліку? Невже в них так погано викладалися
предмети чи настільки вони складні, що неможливо було засвоїти
хоч би на "трійку". Ні, цього просто не може бути, адже
викладачі і предмети у всіх були однакові, так само, як і умови
навчання. Так у чому ж справа? Чому на кожному факультеті є групи,
більшість студентів яких є боржниками, а в групі ФЕУ-121 з 29
студентів 18 не склали іспит з вищої математики, в групі І-Ф-110
з 24 чоловік - 15. Виходить, що вони просто не навчалися у семестрі,
не готувалися як слід до сесії, займаючись, видно, своїми особистими
справами, простіше - байдикували.
Кажуть, розум лінивої людини сліпий. Можливо, й так, але ж чому
не помічали лінощів таких студентів викладачі, керівники кафедр
і деканатів протягом семестру? Чому не помічали студенти груп
своїх лінивців, не допомогли своєчасно, не осмикнули?
Не віриться, що нинішні боржники, які не склали жодного іспиту,
прийшли до університету лише задля того, аби побайдикувати, відпочити
під час занять чи їх пропусків. Не віриться, що вони думають про
одержання вищої освіти, не докладаючи для цього аніяких зусиль
і праці. Не хочу вірити.
Є сила волі - є людина, немає сили волі - нема й людини. Про це
треба пам'ятати кожному студенту. Адже кожен має виправдовувати
своє існування, тобто відповісти на запитання, для чого живе,
для чого навчається.
Справжній студент має пишатися своїм званням! |
|
ПАМ'ЯТІ
ТОВАРИША
|
 8
лютого на 60-му році життя трагічно загинув в автокатастрофі професор,
доктор технічних наук Юхимчук Станіслав Олексійович з дружиною
Іриною Іванівною.
С.О. Юхимчук з 1978 по 1993 рік працював у нашому університеті
завідувачем кафедри електропостачання промислових підприємств,
проректором з наукової роботи. Він створив наукову школу з плазмової
технології, разом з колегами розробив і впровадив у виробництво
чимало технічних новинок.
На той час Станіслав Олексійович був провідним ученим у своїй
галузі в СРСР. Він вперше в Україні створив нову спеціалізацію
підготовки фахівців у вищих навчальних закладах з проблем плазмотехнології
та її електропостачання. За його ініціативою й участю була створена
спеціалізована рада із захисту докторських дисертацій з цих проблем.
У творчому доробку вченого - понад 70 наукових праць, одна монографія,
він отримав 25 авторських свідоцтв на винаходи, 4 патенти. С.О.
Юхимчук став лауреатом Державної премії України, був обраний членом-кореспондентом
Академії технологічних наук, академіком Корабельної академії наук.
Останнім часом Станіслав Олексійович очолював у Запоріжжі Інститут
інноваційних технологій, який розробив і впровадив у виробництво
науково-ємні технології, налагодив серійне виробництво продукції.
С.О. Юхимчук назавжди залишиться в пам'яті колег, з якими працював
багато років, у пам'яті своїх вихованців - вчених, якими завжди
пишався.
Вічна пам'ять Вам, Станіславе Олексійовичу! Нехай земля Вам буде
пухом! |
|
Ректорат
Профком
Колектив кафедри ЕПП
|
|
