|
|
|
ПЕРШИЙ
ДЕКАН ФАКУЛЬТЕТУ
|
|
Б.П.
Борисову - 80 років
|
|
 Борис
Петрович пройшов трудовий шлях у нашому навчальному закладі
від студента до декана автомобільного факультету, кандидата
технічних наук.
Його знають і шанують усі колишні студенти факультету, до яких
Борис Петрович ставився як до своїх синів - уважно, вимогливо,
турботливо. Його лекції запам'яталися цікавими, дохідливими,
сповненими новин з теорії і практики. Він ніколи не допускав
у стосунках з викладачами й студентами фамільярності, байдужості,
а відтак Бориса Петровича поважали, намагалися якнайкраще вчитися
і працювати.
Його колеги і студенти знали, що декан - ветеран війни, фронтовик,
який пройшов вогненними шляхами усі 5 років воєнного лихоліття.
Став інвалідом війни, кавалером орденів "Вітчизняної війни"
1-го ступеня, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, медалі
"За бойові заслуги". Гартований війною, Борис Петрович
Борисов був таким же зібраним, сумлінним, дисциплінованим, як
і під час військової служби. Тому факультет, який він очолював
протягом 24 років, був одним із кращих в інституті за всіма
показниками у навчальній, науковій і виховній роботі.
За заслуги у підготовці молодих спеціалістів, у розвитку науки
Б.П. Борисов відзначений орденом "Знак пошани", багатьма
медалями. Борис Петрович поряд з науково-педагогічною діяльністю
брав активну участь у громадській і партійній роботі інституту,
району і міста Запоріжжя. Він і тепер - один з найактивніших
у раді ветеранів війни і праці університету, часто виступає
перед молоддю з розповідями про ратний подвиг воїнів під час
минулої війни, на урочистих мітингах і зборах, присвячених знаменним
подіям у житті ЗНТУ, району, міста, незалежної України.
Колишній фронтовик, перший декан автомобільного факультету,
Б.П. Борисов і дотепер у строю! Хай Вам, шановний Борисе Петровичу,
завжди здоровиться і щастить в усьому!
Ректорат, Профком, Транспортний факультет
|
|
|
"МИ
ВАС ЛЮБИЛИ І ЛЮБИМО ..."
|
Так висловилися колишні випускники автомобільного факультету про
Бориса Петровича Борисова, першого декана, на урочистостях до
його 80-річчя в університеті (28 серпня). А ще ювіляр почув від
них таке: "наш кумир", "батько", "ми
його любили й інколи побоювались", "це людина, з якою
можна йти у розвідку", "йому можна вірити, як собі"
...
Урочисте зібрання відкрив і вів ректор ЗНТУ, колишній випускник
автомобільного факультету С.Б.Бєліков, а допомагав йому декан
транспортного факультету В.Х. Козирев.
Вітальні адреси за підписами голови облдержадміністрації Є.Г.
Карташова і запорізького міського голови О.В. Поляка вручили ювілярові
начальник управління освіти і науки О.Г. Вєрозубов і заступник
голови міськвиконкому Л.П. Островська.
Б.П. Борисова сердечно вітали з ювілеєм, дякуючи за науку, його
особистий внесок у розвиток ЗМІ-ЗНТУ (Борис Петрович був тут студентом,
викладачем, деканом, секретарем парткому), директори нещодавно
створених інститутів ЗНТУ Л.Й. Івщенко, В.В. Луньов, В.Г. Прушківський,
С.Т. Яримбаш, декани факультетів В.С. Кабак, В.П. Метельський,
В.І. Глушко, голова профкому М.С. Гамов. Про чудові людські якості
Бориса Петровича, його організаторські здібності, уміння педагога-вихователя
говорили колишній ректор ЗМІ В.С. Попов, колишній проректор А.М.
Каморкін, бажали йому довгих літ життя на радість рідним і вихованцям,
яких у ювіляра тисячі в різних куточках України, інших країн СНД.
Серед його вихованців - голова облдержадміністрації Є.Г. Карташов,
ректор ЗНТУ С.Б. Бєліков, народний депутат України В.І. Понеділко,
голова ради директорів СП "АвтоЗАЗ-ДЕУ" О.Х. Папашев,
голова ВАТ "Мотор Січ" Герой України В.О. Богуслаєв
та багато інших.
Присутні в аудиторії 381 на урочистостях випускники автомобільного
факультету, а нині керівники і провідні спеціалісти підприємств,
підходили до мікрофона, висловлювали Борису Петровичу щиру подяку,
признання у великій пошані, вручали квіти і подарунки, грамоти,
листівки з віршами.
Б.П. Борисов, вельми схвильований, радісний, наприкінці зустрічі
сказав:
- Я вважаю себе щасливою людиною! На моєму життєвому шляху зустрічалися
в основному хороші люди, такі, як ви, мої колеги, друзі, товариші!
Скільки зможу, буду допомагати колективу університету... |
|
Власн.
інф.
|
|
